Шановні батьки!

  Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. І всі  неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основа цінність, заради якої живе людина.

 Дитина – Божа іскорка, яка прийшовши в цей світ, несе свою велику місію. Має свій шлях, свої думки. Тому перед нами стоїть особливе завдання – РОЗВИТОК І ЗБАГАЧЕННЯ ДУХОВНОГО СВІТУ КОЖНОЇ ДИТИНИ. Це можливо через виховання серця дитини: любов до людей, повага, толерантність, прояв співчуття і вміння радіти за інших.

 Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!

  Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний.

 Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати й рахувати, стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме від готовності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості.

 Часто ви вважаєте основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, уміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання.

Важливим етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрібної моторики кисті руки. Діти, в яких рука не готова до письма, швидко втомлюються, втрачають бажання писати, вчитися.

Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров’я. Робіть все від вас можливе, щоб дитина була здоровою, ситою, загартованою.

Школа і сім’я. Це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всі труднощі. Без вашої допомоги я не в силі буду донести до сердець і розуму все те, що ви хочете бачити у своїх дітях. Давайте будемо толерантними, взаємоввічливими, доброзичливими, терплячими, небайдужими до своїх дітей.

 Проминуть одинадцять років, й тоді можна буде з гордістю сказати про результат нашої з вами співпраці, про всі перемоги, здобутки, знання й уміння, яких набули наші діти.

 Не забувайте:

Школа – Майстерня Людяності;

Школа – Майстерня Гуманності;

Школа – Співтовариство вчителя та учня;

Школа – Храм!

Дитячі заповіді для батьків, бабусь і дідусів

*  Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї сім’ї

*  Коли - небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, бути людиною

*  У моїх очах все виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? Коли? Чому?

*  Мої руки ще маленькі, тому не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, пишу або кидаю м’яча

*  Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб

 Щоб розвиватися, мені потрібно ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки

*  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті

*  Прошу, не виконуйте все за мене, бо я виросту з переконанням у своїй неспроможності виконати завдання згідно з вашими очікуваннями

*  Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть, будь-ласка, кращому. Пам’ятайте, що ми разом не випадково, ми маємо допомагати один одному

*  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки

*  Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть, що ви також мене любите!

Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей

Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте. Її помилки – це насамперед ваші помилки.

У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 Золоті правила

(В.Локсон, англійський педагог)

Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.

Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.

Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.

Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.

Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.

Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте. Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.

Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.

Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

     7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.

Інформація для батьків

Довідкові матеріали для батьків першокласників

p class=

nbsp;